Школа українознавства ім. Тараса Шевченка

Уклав В. Боднар

Початок

Уся історія Школи українознавства ім. Тараса Шевченка, що розташована в м. Пармі штату Огайо, нерозривно пов'язана з життям її опікунчої організації – парафії Української Православної Церкви св. Володимира, а також з діяльністю духовних осіб та членів парафії. Уже з самого початку створення парафії св. Володимира в м. Клівленді 1924 року, її священники прагли навчати парафіяльну молодь української мови й українських традицій. Уперше заняття з української спадщини й мови були організовані Антоном Станґрійчуком (Anton Stangriychuk), тоді ще дяком нової парафії та Іваном Тремблюком (John Tremblyuk). Заняття здійснювалися в Українському народному домі (Ukrainian National Home) на 14th Street. Кожний наступний священник церкви прагнув продовжити ці заняття, що називалися просто “українська школа” або “Рідна Школа”. Коли було завершено підвальне приміщення церкви, школа була переведена туди.

На підйомі

Після закінчення Другої світової війни, починаючи з 1948 року число нових емігрантів з України в м. Клівленді зросло. Це привело й до значного збільшення числа дітей шкільного віку, що поставило нові вимоги до навчання молоді в парафіяльних школах. Постало невідкладне завдання реорганізації парафіяльної школи, і 1955 року школа української мови була реорганізована на зразок початкових і середніх шкіл з більш формальною програмою. Сама школа, що стала в цей час членом Шкільної Ради при Консисторії Української Православної Церкви в США, була перейменована в Школу ім. Тараса Шевченка. Розширився склад нових учителів української школи й шкільний день був перенесений на суботу, окремо від недільної школи. Спочатку заняття проводилися на нижньому поверсі церкви на West 11th St., а пізніше, коли парафія купила три будинки поруч церкви, школа була перенесена на деякий час до цих приміщень.

“Рідна Школа”

1960 року школи трьох православних церков – св. Володимира, св. Трійці та св. Андрія Первозванного – об’єдналися в одну школу, що стала відома під назвою “Рідної Школи” Українських Православних Парафій Великого Клівленду. На організаційних зборах об’єднання були вибрані батьківський комітет і статутна комісія для узгодження роботи школи й вироблення навчальної програми. У вересні 1960 року Шкільна Рада, до якої входили батьківський комітет, учителі, отці-настоятелі та представники церковних управ, обрала Івана Холодняка (Ivan Holodnyak) директором об’єднаної школи. Заняття школи перенесено з незручних церковних приміщень до обладнаного потрібним шкільним устаткуванням будинку громадської школи Tremont School в околиці Lincoln Park міста Клівленда, Огайо. Школа, що нараховувала 200 учнів і 10 учителів, почала випускати журнал під назвою “Наша Школа”. Релігійне навчання проводили отці-настоятелі й учителі окремо в недільних школах при парафіях. Тоді ж, беручи до уваги, що розвиток дитини починається з наймолодшого віку, Шкільною Радою був утворений садочок для дітей віком від 4-ох до 6-ти років, що нараховував у перший рік 23 дитини. Галина Білоус (Helen Bilous) стала вихователем садочку.

Бібліотека

Об’єднана школа розвивалась і зростала щороку. Але оскільки школа не мала бібліотеки, то 1960 року Шкільна Рада вирішила започаткувати укомлектування шкільної бібліотеки. Рада закликала українську громаду дарувати книжки для цього. Так почалася бібліотека “Рідної Школи”, що пізніше, 1985 року, була включена у Свято-Володимирську Бібліотеку.

Щоб підтримувати навчання на високому фаховому рівні й забезпечити школу добре підготовленими учителями, 1962 року Шкільна Рада за порадою і під проводом проф. Холодняка заснувала також педагогічні курси для вчительського складу. До цих курсів записалося 18 осіб з середньою та вищою освітою. До 1963 року школа й садочок нараховували 225 учнів і заняття були перенесені з приміщення Tremont School до кімнат громадської школи на Ira Avenue в Клівленді.

Конференція парафіяльних шкіл

У серпні 1963 року відбулася Конференція парафіяльних шкіл українознавства і релігії Української Православної Церкви в США в парафії церкви св. Володимира, на якій були обговорені важливі питання щодо виховних завдань парафіяльних шкіл, релігійного виховання та програм англомовних кляс. Конференція прийняла рішення, обов’язкові для всіх парафіяльних шкіл:

1. Молодь українських поселенців в Америці потребує традиційного українського виховання.

2. Доручити шкільному відділу при Консисторії удосконалити програми навчання предметів школи українознавства та релігії.

Рішення конференції використовувались впродовж багатьох років у подальшій роботі школи.

У новому помешканні 1966 року школа переїхала до шкільного будинку при церкві св. Володимира у м. Пармі, Огайо. З цього часу школа стала відкрита для дітей усіх українських релігійних конфесій Великого Клівленда. 1973 року шкільний будинок парафії св. Володимира було перебудовано й обладнано згідно з вимогами громадської шкільної системи міста Парми. Школу розширено до 11-ти класних кімнат, кімнати садочку й малої зали.

Директори школи

Протягом тривалого часу багато людей приклало свої зусилля й талант для становлення та розбудови школи ім. Т. Шевченка. Професор Іван Холодняк керував школою довгі роки і, мабудь, найбільше зробив для розбудови школи як в адміністративній, так і навчальній галузях. Сергій Бушак уміло провадив адміністрацію школи протягом 36 років. Він був учителем, директором і інспектором школи. За його самовіддану працю парафія св. Володимира в 1991 році подякувала на традиційному обіді в День Подяки, вручивши почесну відзнаку.

Ось повний перелік директорів Школи українознавства ім. Т. Шевченка, починаючи від 1948 року:

• Олександр Колісниченко (Olexander Kolisnychenko, до 1954 року),

• Іван Холодняк (Ivan Holodnyаk, 1956-?),

• Петро Лютий (Peter Lutyj),

• Яків Кльований (?),

• Олександер Яровий (Olexander Yarowу),

• Петро Махлай (Petro Mahlay, 1976-1978 рр.),

• Сергій Бушак (Sergij Bushak, з 1984 року),

• Тамара Погуляй (Tamara Pohuliay, з 1985 р.)

• Едіта Морозинська (Editha Morozynsky, до 1993 року),

• Василь Іванчук (Wasyl Iwanchuk, 1993-1998 рр.),

• Катерина Немира (Kateryna Nemyra, 1998-2001 рр.)

• д-р Володимир Боднар (Dr. Volodymyr Bodnar, 2002 -2022рр.).

• Галина Ярема (Halyna Yarema, з 2022 року)

Школа й українська громада

Хоч Школа ім. Т. Шевченка стала членом Українських Злучених Організацій Великого Клівленду (УЗО) офіційно лише 1999 року, учні школи й учителі завжди брали активну участь у багатьох заходах української громади Великого Клівленду. Школа щорічно готує програму до березневого Шевченківського свята, що традиційно проводиться УЗО.

Шкільна Рада при УККА

Школа є також членом Шкільної Ради при Українському Конґресовому Комітеті Америки (УККА), що розташований у м. Нью-Йорк, штат Нью-Йорк. Учителі школи регулярно підвищують свою кваліфікацію і читають лекції на щорічних учительських семінарах Шкільної Ради (1999, 2002-2006 рр.) та беруть участь у реґіональних і Всеамериканських конференціях учителів шкіл українознавства. Нижче поданий перелік кількох останніх:

• Загальний з'їзд Шкільної Ради, 24-25 червня 2000 р., м. Іст-Гановер, штат Нью-Джерзі

• Всеамериканська конференція, 21-23 червня 2002 р., м. Клівленд, штат Огайо

• Ювілейний Загальний з'їзд Шкільної Ради, 2003 р., м. Іст-Гановер, штат Нью-Джерзі

• Всеамериканська конференція, 17-19 червня 2005 р., м. Рочестер, штат Нью-Йорк

• Реґіональна конференція, 19 жовтня 2005 р., м. Чикаґо, штат Ілінойс

• Загальний з'їзд Шкільної Ради, 16-18 червня 2006 р., м. Рочестер, штат Нью-Йорк

• Реґіональна вчительська конференція шкіл українознавства (Детройт - Клівленд - Чикаґо), 14 жовтня 2006 р., м. Клівленд, штат Огайо (організована Школою ім. Т. Шевченка).

Сучасний стан школи

З роками до кінця 1980-их років кількість учнів у школі почала зменшуватися. Головними причинами стала поступова ассиміляція українців і розширення географії мешкання українських родин. Усе менше й менше залишалось родин, які плекали рідну мову вдома й намагалися передати її своїм дітям. З розвалом Радянського Союзу й здобуттям Україною незалежності 1991 року ситуація почала змінюватися: знову зріс потік імігрантів-українців до США й пожвавились політичні, економічні та особисті зв’язки з Україною. Це вдихнуло свіжість у життя української діаспори взагалі, і в життя Школи ім. Шевченка зокрема.

На початку 1990-их років у школі почали з’являтися нові учні й нові вчителі. Приносить радість і те, що до школи стали повертатися колишні випускники “Рідної Школи”, приводячи своїх дітей. Зараз у школі створено дві спеціалізовані групи для англомовних дітей. Поруч зі звичайними класами є також садочок і підготовча група. Їхні завдання – опіка дітьми віком від трьох до п’яти років та підготовка їх до школи.

Педагогічний колектив поставив за мету нелегке завдання осучаснення школи. У найближчих планах школи – підвищення якості навчання, зокрема й через сучасні методи викладу з використанням авдіовізуальних засобів навчання та покращення взаємодії з батьками шляхом відновлення роботи шкільного батьківсько-вчительського комітету. Один раз у три місяці з’являється чергове число шкільного часопису “Шкільні Вісті”.

Шкільний вебсайт

Серпень 2003 р. – веб-сайт школи, що отримав власне доменне ім'я shevchenkoschool.org, розташований на новому сервері.

Школу неодноразово відвідували почесні гості. Серед них – Повноважний посол України в США Юрій Щербак та інші представники Посольства України в США, владики Української Православної Церкви в США Митрополит Костянтин і Архієпископ Антоній, Патріарх Київський і Всієї Руси-України Філарет, Єпископ Бразильський Єремія та інші.

Щороку шкільні заняття починаються в першу суботу вересня після Дня праці (Labor Day), а закінчуються в передостанню суботу травня перед Днем пам’яті (Memorial Day). Заняття проводяться щосуботи з 9.00 ранку до 1.30 дня.

Учні школи брали участь і займали призові місця у кількох українознавчих конкурсах, наприклад, у літературному конкурсі ім. Марусі Бек, що був організований Світовою Федерацією Українських Жіночих Організацій (СФУЖО), та конкурсі Союзу Українок Америки (СУА) під назвою “Природа і ми” (1998 р.).

Спільними зусиллями вчителів, священників, батьків, опікунчої установи – Собору св. Володимира, а також усіх, кому небайдуже майбутнє наших дітей, школа успішно продовжує неперервну традицію виховання юного покоління.

Джерела

• Rosalind Kurch. A Brief Historical Summary of the Ukrainian Orthodox Parish of Saint Vladimir of Cleveland-Parma, Ohio, 1924-1999.

• Іван Норка. Короткий історичний нарис Української Православної Парафії святого Володимира в Клівленді-Пармі, Огайо, 1924-1999.